Бабуся з Радивилівщини відсвяткувала сотий ювілей!

Катерині Гулійчук виповнилося сто років! Що відчуває людина, яка прожила на світі так довго? Хоч скільки горя довелося перенести цій звичайній сільській жінці, однак вона не втрачає оптимізму: радіє, що Бог дав їй можливість побачити і онуків, і правнуків. Сподівається навіть дожити до того часу, коли народяться праправнуки. Хоч Катерина вже досить погано бачить і чує, але бабуся тримається добре: на честь столітнього ювілею навіть перехилила келих вина. Її долю не назвеш легкою: майже все життя жінка пропрацювала в колгоспі, обробляючи буряки. Була однією з найкращих робітниць, здобула почесне звання ланкової, однак півстоліття важкої фізичної праці під палючим сонцем на грядках не минулo безслідно. Дочка ювілярки згадує, що коли мати виходила на пенсію, була вже зовсім виснаженою. Але, як бачимо, протрималася ще чимало років! Нелегким був не тільки робочий шлях Катерини, але й особисте життя. Не встигла вийти заміж за Уляна – хлопця з рідного села, як її новоспеченого чоловіка забрали в польську армію. У Другу світову війну чоловік потрапив до німецького полону, а після повернення в СРСР змушений був десять років поневірятися таборами за зраду Батьківщини. Слідом за коханим вирушила і його жінка. Чимало бід довелося їй перенести, навіть їх перша дитина померла, однак після повернення до рідного села пара знайшла сили зажити новим життям: збудували оселю, народили дітей. Тепер чоловіка уже давно нема на світі, однак Катерина продовжує жити за них двох, адже люди не вмирають, доки жива пам'ять про них.

13:03
Нет комментариев. Ваш будет первым!