Дороги, що ведуть до Радивилова

В'їжджаючи в місто зі сторони Рівного, починаючи з 1795 року до Першої світової війни саме через Радивилів для царської Росії відкривались ворота в  Європу, адже 120 років містечко перебувало при кордоні Російської імперії та Австро-Угорщини.

Зі сторони Львова в містечко приїжджали знамениті майстри, артисти та митці. Це були роки піднесення і розвитку як звичних на той час сільськогосподарських галузей виробництва, так і нових — ремісництво, гуральництво (виробництво горілки), просольництво (оптовий скуп худоби), коморництво (здача в найм житла і приміщень). Згадки про Радивилів можна знайти в творах Льва Толстого, Козьми Пруткова. Григорій Сковорода, Іван Франко, Леся Українка, Оноре де Бальзак, Ісаак Бабель, Улас Самчук та багато інших творчих особистостей в свій час були гостями славного міста Радивилів.

Треті ворота для заїзду розміщені з півночі, від знаного всіма Берестечка. І четвертий шлях пролягає з Почаєва – святої обителі українських прочан. Почаївська дорога з середньовічних часів використовувалася для перевезення солі з Криму, що  історично підтверджується. Сіль через Радивилів, Крупець, Теслугів везли далі на Волинь, у тому числі в Луцьк, центр Волинського воєводства.

Відомий письменник Коцюбинський Михайло , автор повісті «Тіні забутих предків», на перший літературний гонорар  купив  виготовлене в Радивилові крісло, адже чув про добру славу тутешніх гнутих меблів.

Радивилів як райцентр сам по собі «глибинка», для великих міст малознаний. А між тим і у його минулому були  факти далеко не місцевого значення.

 

23:00
Нет комментариев. Ваш будет первым!